…и кто принудит тебя идти с ним одно поприще, иди с ним два.
(Матф.5:41)
Два человека
шли одной дорогой:
Два индивида,
две судьбы
и две души;
Один
внимательно
глядел себе под ноги,
Другой
высматривал
кого-то средь вершин.
Один, ворча,
что скоро
ночь настанет,
Добраться до ночлега
торопил;
Другой, ответствуя,
что солнце
снова встанет,
Все также улыбался
и шутил.
Тот-первый был
серьезно - педантичен,
От норм приличий
ни на шаг
не отступал;
Ну, а второй,
совместно
с хором птичьим,
Торжественные
гимны
распевал.
Один,
с трудом
преодолев дорогу,
Сил набираясь,
долго отдыхал;
Ну, а другой
в молитве славил Бога
И, словно,
никогда
не уставал.
Сергей Сгибнев,
Новосибирск, Новосибирской обл.
Верующий. Люблю хорошую христианскую и классическую музыку. Люблю говорить о Боге. Люблю жить! сайт автора:Персональный дневник
Прочитано 10887 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
Поэзия : Передозировка - Алексей Гончаров Наркомания - это очень болезненная тема для сегодняшнего бытья, и ко мне пришло вдохновение написать об этом.
И как в одном отзыве на этот стих, я тоже хотел бы пожелать людям которые уже стали рабами наркоты, что бы перед ними Бог стал прежде смерти.
