А мы спешим, гордясь делами,
Не раз притом попав впросак.
И посмеется Ветхий днями,
Что не научимся никак,
Свои пути управить в вечность,
Согласовать себя с Творцом,
И признаю я, хвастать нечем,
Вновь оказавшись дураком.
Спросить Его, - казалось проще
Нет в этом мире ничего,
Сложнее переслать по почте
Мне долгожданное письмо,
Но нет, опять иду ва-банк я,
На кон поставивши себя,
Свои счета в Небесном банке
Так безрассудно оголя.
Я сам... Молюсь я по привычке,
Но все никак не научусь,
Молитвами себя напичкав,
Ходить по воле Его тщусь.
Непослушание смертельно,
А послушание - скромно,
Как крестик не похож нательный
На настоящий крест Его.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
